Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Е, братишки, врубайтесь, как я наворотил за этот выходной! Закрутились с пацанами, надыбали нашу счастливую закладку - псилоцибиновые грибы. Ох, да это был отморозок! Вот расскажу вам все по порядку.
Пошли мы сразу в секретное место, где никто не мог нам помешать. Подобрались к подвалу, прокачали дверь и вуаля - у нас была своя территория свободы! Все пацаны приветствовали друг друга, забили десятки телефонов и остались только мы - гопники наркобратии.
Уже началось самое интересное. Кто-то достал грибы из кармана и начал угостить всех вокруг. Мы такие отбросили все дела и бодрящи вжарили по полной. Ах, эта свобода, эта непредсказуемость, эта легкость в душе! Проникнуться особой атмосферой могла только узкая команда гопников, собравшихся в одном месте.
И тут началось самое время эффекта. Я, подготовленный заранее, достал бумагу и ручку, и начал записывать самые мудрые мысли, олицетворяющие наши улицы и наше бытие. Все это было вдохновлено музыкой, которую мы включили на полную громкость.
На улице стояла тишина, а у нас гремел бас, звучали лирические рифмы. Такая картина, братва - у нас город закручивается в ритме нашего рэпа! Я открыл блокнот и скамил своими мыслями, сыпя буквы и слова на лист бумаги. В этот момент я чувствовал улет - полное удовлетворение от того, что творю.
Локти и надежду греют, улицы чёрно-белы, как ролики Снупа. Сижу в киоске, тушю эфедрином, братишки в одной лодке, вместе жгем как бензином. Мой рэп - взрывная смесь, разнообразие красок, дай секунду покурить, лови рифму, браток. Наш голос улиц – это крик из ада, мои мысли летят, не уступая Аркаде. Слушай, братишка, важны не деньги или власть, главное – наши биты в душу вцепились крепко!
Спустя несколько часов понял, что мы отжигаем до утра, но терять время не хотелось. Я продолжал писать, читать, медитировать в ритме музыки и запечатлевать моменты на фото. Все эти закупки закладок стали для меня не просто утренними забавами, а источником вдохновения.
Очень надеюсь, что эти строки коснутся каждого, кто проникнется духом улиц и рэпа, кто хочет окунуться в атмосферу наших безумных тусовок. Слушайте рэп, разжигайте в себе огонь, вдохновляйтесь и создавайте свое искусство.
А мы, гопники этого мира, продолжим вжариваться на улицах, закладывать новые мелодии, искать все новые и новые скамы и просто наслаждаться каждым моментом в этом безумии. Жгите, братва, жгите! Улицы - наше место, рэп - наш голос, а наша команда - нерушимая сила!